Ходова частина автомобіля

Основними складовими ходової частини автомобіля є несуча основа, підвіска, вісь (міст) і колеса.

Несучою основою легкового автомобіля є несучий кузов або рама. Так само, несучою основою можуть бути елементи рами, сполучені з профільними елементами панелі підлоги. Отримана таким чином конструкція, представляє собою окремий вузол автомобіля. До несучої основи (кузову або рами) кріпляться двигун, коробка передач і інші механізми та вузли. На раму встановлюється і сам кузов (кабіна).

Підвіска автомобіля забезпечує пружний зв’язок рами або несучого кузова з осями (мостами) автоиобіля. Підвіска гасить коливання кузова, що виникають при русі автомобіля, пом’якшує й поглинає удари коліс від нерівності дороги, тим самим, забезпечуючи більший комфорт водієві і пасажирам, збереження вантажів та експлуатаційну безпеку автомобіля.

Основними вимогами, що пред’являються до підвіски, є наступні:
-Пружна характеристика підвіски повинна забезпечувати високу плавність ходу і відсутність ударів, протидіяти крену при повороті, «клювки» при гальмуванні і розгоні автомобіля;

-Кінематична схема повинна створити умови для можливої мінімальної зміни колії і кутів установки коліс, відповідність кінематики коліс кінематиці рульового приводу, що виключає коливання керованих коліс, навколо осі повороту;

-Оптимальна величина згасання коливань кузова і коліс;

-Надійна передача від коліс кузову або рамі поздовжніх і поперечних зусиль і моментів;

-Невелика маса елементів підвіски і особливо непідресорених частин;

-Достатня міцність і довговічність деталей підвіски і особливо пружних елементів, що відносяться до числа найбільш навантажених частин підвіски.

Довгий час на автомобілях застосовувалася підвіска у вигляді листових ресор. Ресори розрізняють листові, торсіонні, гвинтові, а також гідравлічні та пневматичні. Із розвитком автомобілебудування стали використовувати також виті пружини. Розрізняють пружини вигину, кручення, розтягування (стиснення); бувають циліндричні, конічні, тарілчасті, кільцеві, пластинчасті та ін. Для швидкого гасіння коливань у систему підвіски вводяться амортизатори. У амортизаторі використовують пружинні, торсіони, гумові елементи, а також рідини і гази. (Зазвичай гідравлічні, важільні і телескопічні), а для зменшення крену на поворотах – стабілізатори поперечної стійкості, які кріпляться до балки за допомогою стійок стабілізатора. Широкого поширення набула незалежна підвіска. Незалежна підвіска коліс автомобіля – система, при якій кожне колесо підвішене до рами або основи кузова незалежно одне від іншого, так що зміна положення одного з них не викликає переміщення іншого. Незалежну підвіску застосовують головним чином для передньої осі легкових автомобілів; значно рідше її використовують для обох осей легкових автомобілів (рис. 1). Колесо може вільно обертатися на осі або бути закріпленим на ній.

Рис. 1. Підвіска автомобіля: а – залежна; б – незалежна

Слід також розрізняти ресорні, важільні, пружинні, торсіонні, гідропневматичні та пневматичні підвіски, а також підвіски змішаного типу. Основні типи підвісок показані на рис. 2, і рис. 3.

Рис. 2. Передня підвіска, незалежна, на двох поперечний важелях, з витими пружинами, з телескопічними амортизаторами і стабілізатором поперечної стійкості.
1 – нижній кульовий шарнір; 2 – ступиця колеса; 3 – гальмівний диск; 4 – поворотна цапфа; 5 – верхній важіль підвіски; 6 – верхній кульовий шарнір, 7 – обмежувач ходу підвіски (гумовий буфер); 8 – телескопічний амортизатор; 9 – ланжерон; 10 – вісь кріплення верхнього важеля; 11 – поперечина; 12 – кронштейн кріплення стабілізатора поперечної стійкості; 13 – стабілізатор поперечної стійкості; 14 – вісь кріплення нижнього важеля підвіски; 15 –нижній важіль підвіски; 16 – циліндрична пружина підвіски.


Рис. 3. Підвіска задніх коліс, вгорі – залежна, пружинна, з реактивними тягами (штангами), внизу – незалежна на поздовжніх важелях і з телескопічними амортизаторами.
1 – фланець півосі ведучого моста; 2 – велика поздовжня тяга; 3 – обмежувач ходу підвіски (гумовий буфер); 4 – циліндрична пружина; 5 – мала повздовжня тяга; 6 – резинометалічний з’єднувальний шарнір (салейнблок) тяги; 7 – телескопічний амортизатор; 8 – обмежувач ходу підвіски (гумовий буфер); 9 – кронштейн кузова; 10 – поперечна тяга; 11 – торсіон регулятора тиску задніх гальм; 12 – балка заднього мосту; 13 – ступиця заднього колеса; 14 – резинометалличні з’єднувальний шарнір (салейнблок) важеля підвіски; 15 – важіль підвіски, 16 - фланець кріплення ступиці заднього колеса; 17 – телескопічний амортизатор; 18 – захисний чохол штока амортизатора; 19 – поперечна тяга; 20 – з’єднувач важелів; 21 – циліндрична пружина.

Колеса автомобіля можуть бути ведучими, ведомими і управляючими. Ведучими колесами можуть бути передні колеса, задні колеса або всі колеса автомобіля. Якщо ведучою є одна пара коліс (незалежно – передня або задня), то автомобіль має колісну формулу 4х2; якщо ведучими є всі чотири колеса, то – 4х4.
Управляючі колеса у легкового автомобіля – передні. Передні колеса встановлюються на вісь з кутом розвалу у вертикальній площині, рівним 0 – 3 градуси і сходженням 2 – 4 мм. Для стабілізації управляючих коліс в середньому положенні вісь повороту колеса має поперечний і поздовжній нахили.
Колесо складається з металевого обода і диска. У штампованих коліс диск з ободом з’єднуються за допомогою зварювання. У литих і кованих коліс диск і обід виконаний як одне ціле. На ободок колеса кріпиться шина. Шини бувають двох типів – камерні і безкамерні. За напрямком несучого корду на шині, розрізняють шини радіальні і діагональні, а за формою і малюнком протектора – зимові, літні та всесезонні. Розрізняють також інші конструктивні відмінності шин.

Ще із рубрики Статті

Обговорення закрито.